старечо —
СТАРЕ́ЧО. Присл. до старе́чий. – Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, – повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (О. Гончар); * Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Яків Баш).
Словник української мови у 20 томах
старечо —
Присл. до старечий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
старечо —
СТАРЕ́ЧО. Присл. до старе́чий. — Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, — повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (Гончар, Тронка, 1963, 204); *Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Баш, На.. дорозі, 1967, 251).
Словник української мови в 11 томах