стиха —
СТИ́ХА, присл. 1. Не на повний голос; впівголоса; неголосно. Магнати здоровкались розмовляли стиха (І. Нечуй-Левицький); Марина, збираючи в огороді огірки та стиха виспівуючи, думала про те, з ким то їй доведеться рядом у полі жати (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
стиха —
присл. 1》 Не на повний голос; впівголоса; неголосно. || З невеликою звучністю. 2》 Таємно від когось або від усіх; потай. 3》 Не поспішаючи, поволі. || Поступово, мало-помалу. 4》 Несильно, злегка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стиха —
ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм.
Словник синонімів української мови
стиха —
Сти́ха, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стиха —
СТИ́ХА, присл. 1. Не на повний голос; впівголоса; неголосно. Магнати здоровкались розмовляли стиха (Н.-Лев., VII, 1966, 36); Марина, збираючи в огороді огірки та стиха виспівуючи, думала про те, з ким то їй доведеться рядом у полі жати (Мирний, IV...
Словник української мови в 11 томах