странниця

стра́нниця

іменник жіночого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. странниця — СТРА́ННИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до стра́нник. – Зосю! – гукнув він до жінки, – глянь лиш, які опудала лізуть до нас у хату. Чи не черниці які або странниці-прохачки? (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
2. странниця — -і, заст. Жін. до странник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. странниця — СТРА́ННИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до стра́нник. — Зосю! — гукнув він до жінки, — глянь лиш, які опудала лізуть до нас у хату. Чи не черниці які або странниці-прохачки? (Н.-Лев., І, 1956, 313).  Словник української мови в 11 томах