странник —
моск. мандрівник мандрика, мандрівник, подорожний, прочанин, див. пілігрим
Словник чужослів Павло Штепа
странник —
СТРА́ННИК, а, ч., заст. 1. Богомолець, який мандрує по святих місцях і живе милостинею; прочанин. – Зустрічаю вас, чесні отці, як колись у давню давнину Авраам стрічав трьох странників, – сказав Копронідос (І.
Словник української мови у 20 томах
странник —
-а, ч., заст. 1》 Богомолець, який мандрує по святих місцях і живе милостинею; прочанин. 2》 Той, хто мандрує, подорожує; мандрівник, подорожній.
Великий тлумачний словник сучасної мови
странник —
МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал.
Словник синонімів української мови
странник —
СТРА́ННИК, а, ч., заст. 1. Богомолець, який мандрує по так званих святих місцях і живе милостинею; прочанин. — Зустрічаю вас, чесні отці, як колись у давню давнину Авраам стрічав трьох странників, — сказав Копронідос (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах