Орфографічний словник української мови

стулювати

сту́лювати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. стулювати — (книжку) згортати, закривати; (очі) склепляти, заплющувати, змикати; (кулаки) стискати; док. СТУЛИТИ, (слово) вимовити; (сяк-так) зліпити, зляпати, стелепати, спартолити; (уста) зціпити, звести докупи.  Словник синонімів Караванського
  2. стулювати — СТУ́ЛЮВАТИ див. стуля́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. стулювати — див. стуляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стулювати — ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти.  Словник синонімів української мови
  5. стулювати — Сту́лювати, -люю, -люєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стулювати — СТУ́ЛЮВАТИ див. стуля́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. стулювати — Стулювати, -ся, -люю, -ся, -єш, -ся = стуляти, -ся.  Словник української мови Грінченка