Значення в інших словниках
-
стурбувати —
СТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. Викликати неспокій, тривогу; занепокоїти, схвилювати. Вона робила цілий день такі чудні .. вчинки, що стурбувала й батька і всю господу (І. Нечуй-Левицький); Відсутність найменшого товариша всіх стурбувала (М.
Словник української мови у 20 томах
-
стурбувати —
-ую, -уєш, док., перех. Викликати неспокій, тривогу; занепокоїти, схвилювати. || Порушити чий-небудь спокій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стурбувати —
ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ...
Словник синонімів української мови
-
стурбувати —
Стурбува́ти, -бу́ю, -бу́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стурбувати —
СТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Викликати неспокій, тривогу; занепокоїти, схвилювати. Вона робила цілий день такі чудні.. вчинки, що стурбувала й батька і всю господу (Н.-Лев., IV, 1956, 262); Відсутність найменшого товариша всіх стурбувала (Трубл.
Словник української мови в 11 томах
-
стурбувати —
Стурбува́ти, -бу́ю, -єш гл. Обезпокоить, встревожить.
Словник української мови Грінченка