Значення в інших словниках
-
стійчик —
СТІ́ЙЧИК, а, ч., заст. 1. Вартовий. Замок охороняли стійчики. 2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний. Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі .. й одіслав через стійчика до о. благочинного (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
стійчик —
-а, ч., заст. 1》 Вартовий. 2》 Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стійчик —
ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.
Словник синонімів української мови
-
стійчик —
СТІ́ЙЧИК, а, ч., заст. 1. Вартовий. Замок охороняли стійчики. 2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний. Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі.. й одіслав через стійчика до о. благочинного (Н.-Лев., IV, 1956, 151).
Словник української мови в 11 томах
-
стійчик —
Стійчик, -ка м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. І. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка