стійчик

СТІ́ЙЧИК, а, ч., заст.

1. Вартовий.

Замок охороняли стійчики.

2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний.

Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі.. й одіслав через стійчика до о. благочинного (Н.-Лев., IV, 1956, 151).

Значення в інших словниках

1. стійчик — сті́йчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стійчик — СТІ́ЙЧИК, а, ч., заст. 1. Вартовий. Замок охороняли стійчики. 2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний. Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі .. й одіслав через стійчика до о. благочинного (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. стійчик — -а, ч., заст. 1》 Вартовий. 2》 Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стійчик — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.  Словник синонімів української мови
5. стійчик — Стійчик, -ка м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. І. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка