стіна —
(кам'яна) мур; (хати) стінка; (на судні) переборка; (гори) стрімкий схил; (непереборна перепона) п. прірва, п! ЛІС; (лісу) громаддя; (людей) щільна лава; мн. СТІНИ, (замку) вали, мури; У ФР. (школи, бурси тощо) ІД. школа, бурса тощо.
Словник синонімів Караванського
стіна —
[с'т'іна] -ни, д. і м. -н'і, мн. с'т'іние, с'т'ін дв'і с'т'іни
Орфоепічний словник української мови
стіна —
СТІНА́, и́, ж. 1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін. Головою стіни не проб'єш (прислів'я); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, ..
Словник української мови у 20 томах
стіна —
стіна́: ◊ вда́тися як горба́тий до стіни́ → вдатися ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ → пасувати ◊ припе́рти до стіни́ → приперти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стіна —
і стіни мають вуха. Не говори годосно всего, бо хтось може підслухати. Якби стіни вміли говорити, то нелегко було б жити. В деяких домах стіни були свідками дуже великих злочинів, та не годні свідчити, бо не уміють говорити.
Приповідки або українсько-народня філософія
стіна —
-и, ж. 1》 Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекриттів і для розділення приміщення на частини і т. ін. || тільки мн., з означ., перен. Про який-небудь будинок, приміщення, установу, навчальний заклад і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стіна —
аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний). би́тися голово́ю об сті́ни.
Фразеологічний словник української мови
стіна —
ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин).
Словник синонімів української мови
стіна —
СТІНА́, и́, ж. 1. Вертикальна частина будови, яка служить для підтримання перекрить і для розділення приміщення на частини і т. ін. Головою стіни не проб’єш (Укр.. присл.., 1955, 286); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни,..
Словник української мови в 11 томах
стіна —
Вертикальна огороджувальна конструкція, що відділяє приміщення від навколишнього простору (зовнішня) або сусіднього приміщення (внутрішня).
Архітектура і монументальне мистецтво