сумно —
присл. 1》 Присл. до сумний. 2》 у знач. присудк. сл. Про почуття суму, журби або туги за ким-, чим-небудь; тужно, журно. || зі спол. що і з інфін. Про почуття жалю з приводу чого-небудь; шкода, жаль, жалко. || Про ситуацію, яка викликає, навіває сум.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сумно —
СУ́МНО, присл. 1. Присл. до сумни́й. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Т. Шевченко); – Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде легше, – промовив сумно Микола (І.
Словник української мови у 20 томах
сумно —
ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко.
Словник синонімів української мови
сумно —
СУ́МНО, присл. 1. Присл. до сумни́й. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Шевч., II, 1963, 354); — Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде легше, — промовив сумно Микола (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах