Орфографічний словник української мови

суфляр

суфля́р

іменник чоловічого роду

струм рудникового газу, який інтенсивно виділяється із тріщин вугільної товщі і пустот

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. суфляр — СУФЛЯ́Р, у, ч., гірн. Струм рудникового газу, який інтенсивно виділяється із тріщин вугільної товщі і пустот. Із зростанням глибини розробки, окрім збільшення виділення метану, зростає також інтенсивність супровідних явищ: раптових викидів вугілля і газу, суфлярів тощо (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. суфляр — -у, ч., гірн. Струм рудникового газу, який інтенсивно виділяється з тріщин вугільної товщі й пустот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суфляр — суфля́р (від франц. souffler – видувати) виділення рудникового газу з тріщин і пустот.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. суфляр — СУФЛЯ́Р, у, ч., гірн. Струм рудникового газу, який інтенсивно виділяється із тріщин вугільної товщі і пустот. Із зростанням глибини розробки, окрім збільшення виділення метану, зростає також інтенсивність супровідних явищ...  Словник української мови в 11 томах