сучити —
з піску́ мотузки́ (моту́зку) су́чить. Дуже спритний, практичний хто-небудь. Не раз уже й Хома терпів через плутощі шуряка, не раз і клявся: оце край, терпіти більше не буду. А нічого з цього не виходить. Він тобі з піску мотузку суче, а ти його і в ступі не влучиш (Я. Гримайло).
Фразеологічний словник української мови
сучити —
Сучи́ти, -чу́, -чиш гл. = сукати. Кроять рушники із китаєчки, сунуть торочки з чорного шовку. Чуб. Сучи, моя мати, восковую свічу. Чуб. У, 325.
Словник української мови Грінченка