сяйливо —
СЯЙЛИ́ВО. Присл. до сяйли́вий. Піхотинець люб'язно розповів й навіть узяв під козирок, коли Любка, сяйливо, як завжди, всміхнувшись йому, відходила далі (Є. Кротевич); Ярослав так само був похмурий, а Коснятин посміхався сяйливо й безжурно (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
сяйливо —
Присл. до сяйливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сяйливо —
СЯЙЛИ́ВО. Присл. до сяйли́вий. Піхотинець люб’язно розповів й навіть узяв під козирок, коли Любка, сяйливо, як завжди, всміхнувшись йому, відходила далі (Є. Крот., Сини.., 1948, 405).
Словник української мови в 11 томах