сіновал — Орфографічний словник української мови

сіновал — СІНОВА́Л, у, ч., рідко. Те саме, що сінни́к 1. – І я не тутешній, – обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Словник української мови у 20 томах
сіновал — СІНОВА́Л, у, ч., рідко. Те саме, що сінни́к 1. — І я не тутешній,— обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Янов., І, 1959, 359); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Тют., Вир, 1964, 256). Словник української мови в 11 томах