сіновал

СІНОВА́Л, у, ч., рідко.

Те саме, що сінни́к 1.

– І я не тутешній, – обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Яновська);

Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Григорій Тютюнник);

Після вечері Богдан і Северин пішли спати на сіновал (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. сіновал — сінова́л іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сіновал — СІНОВА́Л, у, ч., рідко. Те саме, що сінни́к 1. — І я не тутешній,— обізвався третій [дідуган], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Янов., І, 1959, 359); Парубок відкрив двері, що чимось були підперті зсередини, увійшов до хліва, поліз на сіновал (Тют., Вир, 1964, 256).  Словник української мови в 11 томах