табір —
див. в'язниця; оселя
Словник синонімів Вусика
табір —
[таб'ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -бори, -бор'іў два таборие
Орфоепічний словник української мови
табір —
ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. – Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П.
Словник української мови у 20 томах
табір —
-бору, ч. 1》 Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. || Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом. || Військо, розташоване в такому місці. || перев. мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
табір —
Укріплений обоз, утворений із з'єднаних і розміщених у декілька рядів возів; також транспортні засоби з військовим забезпеченням.
Універсальний словник-енциклопедія
табір —
ТА́БІР (місце тимчасового розташування людей; люди, що там перебувають), СТАН, СТАНО́ВИЩЕ, КУРІ́НЬ, КІШ. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... Не спить, по табору ходить... (М.
Словник синонімів української мови
табір —
Та́бір, -бору, в -борі; -бори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
табір —
ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
табір —
Пристосована для оборони військова стоянка, яка оточувалась возами і підводами замість стіни або земляних валів.
Архітектура і монументальне мистецтво
табір —
Табір, -бору м. = табор. Гол. IV. 403.
Словник української мови Грінченка