табір

(військовий) іст. кіш, обоз; (ворога) стан; (політичний) угруповання, середовище; (ідеологічне спрямування) напрям, течія.

Значення в інших словниках

1. табір — (тимчасове розташування людей) стан, курінь, кіш.  Словник синонімів Полюги
2. табір — та́бір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири та́бори  Орфографічний словник української мови
3. табір — див. в'язниця; оселя  Словник синонімів Вусика
4. табір — [таб'ір] -бору, м. (ў) -бор'і, мн. -бори, -бор'іў два таборие  Орфоепічний словник української мови
5. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. – Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П.  Словник української мови у 20 томах
6. табір — -бору, ч. 1》 Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. || Укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом. || Військо, розташоване в такому місці. || перев. мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. табір — Укріплений обоз, утворений із з'єднаних і розміщених у декілька рядів возів; також транспортні засоби з військовим забезпеченням.  Універсальний словник-енциклопедія
8. табір — ТА́БІР (місце тимчасового розташування людей; люди, що там перебувають), СТАН, СТАНО́ВИЩЕ, КУРІ́НЬ, КІШ. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... Не спить, по табору ходить... (М.  Словник синонімів української мови
9. табір — Та́бір, -бору, в -борі; -бори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. табір — ТА́БІР, бору, ч. 1. Місце тимчасового розташування війська поза населеним пунктом. — Пробравсь [Шраменко] у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
11. табір — Пристосована для оборони військова стоянка, яка оточувалась возами і підводами замість стіни або земляних валів.  Архітектура і монументальне мистецтво
12. табір — Табір, -бору м. = табор. Гол. IV. 403.  Словник української мови Грінченка