табун —
ТАБУ́Н, а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою .. Зникає табун плямистих оленів (О. Довженко); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.
Словник української мови у 20 томах
табун —
табу́н: ◊ прийти́ як табу́н ко́ней → прийти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
табун —
I -а, ч. 1》 Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). || Зграя диких або свійських птахів. || Скупчення риб, морських тварин. 2》 перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Ходити табуном. II -а...
Великий тлумачний словник сучасної мови
табун —
табу́н (англ. tabun) отруйна речовина, безбарвна рідина, що уражає центральну нервову систему.
Словник іншомовних слів Мельничука
табун —
ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак).
Словник синонімів української мови
табун —
ТАБУ́Н, а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун коней (П. Куліш, Вибр., 1969, 160); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Довж.
Словник української мови в 11 томах