табун
табу́н
I -а, ч.
1》 Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів і т. ін.).
|| Зграя диких або свійських птахів.
|| Скупчення риб, морських тварин.
2》 перен., розм. Про велику, звичайно неорганізовану групу людей. Ходити табуном.
II -а, ч.
Бойова отруйна речовина; безбарвна рідина, що уражає центральну нервову систему.
Великий тлумачний словник сучасної української мови