Орфографічний словник української мови

твар

твар 1

іменник жіночого роду, істота

тварина

твар 2

іменник жіночого роду, істота

про людину

рідко

твар 3

іменник жіночого роду

обличчя

арх.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. твар — Обличчя [VI,XII]  Словник з творів Івана Франка
  2. твар — Твар. Лице, обличчя. Ярема замість відповіди вклонив ся і радісний усьміх заяснив на єго твари (Б., 1895, 9, 2); Галас, крик, стукіт і лоскіт шуфлядками був такий сильний, що Стажиньский на занятім місци в презідії стояв з поблідлою...  Українська літературна мова на Буковині
  3. твар — див. ОБЛИЧЧЯ; ЗСТ. портрет; (усяка) плодь; ЗН. створіння, істота.  Словник синонімів Караванського
  4. твар — див. лице  Словник синонімів Вусика
  5. твар — Тварина, тварина, тваринка, твариночка, тварюка, живина, живизна, звір, звірина, звірина, звіринка, звіреня, звірюка, птаха, пташок, пташинка, пташиночка, пташечка, пташеня, пташенятко, пташа, пташатко, пташина, пташня, птаство, риба, рибка, рибочка...  Словник чужослів Павло Штепа
  6. твар — ТВАР¹, і, ж., заст. 1. книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: “Он, – каже, – як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить” (Л.  Словник української мови у 20 томах
  7. твар — твар обличчя (ст)|| = лице ◊ на тва́ри напи́сано про все можна здогадатися з виразу обличчя (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. твар — Обличчя, личина, зовнішній вигляд, зовнішність, лице; жива істота  Словник застарілих та маловживаних слів
  9. твар — I -і, ж., заст. 1》 книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина. || збірн. 2》 лайл. Підла, мерзенна людина. II -і, ж., заст. Обличчя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. твар — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.  Словник синонімів української мови
  11. твар — Твар, тва́рі, тва́рі, тва́р’ю, тва́ре! тва́рі, тва́рів і тва́рей, -рям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. твар — ТВАР¹, і, ж., заст. 1. книжн. Будь-яка істота, живе створіння; тварина. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: «Он, — каже, — як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить» (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах