Значення в інших словниках
-
тисяча —
[тис'ача] -ч'і, ор. -чеийу, мн. тис'яч'і/ тиес'ач'і, тис'ач дв'і тис'ач'і
Орфоепічний словник української мови
-
тисяча —
ТИ́СЯЧА, і, ж. 1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. – Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах); // Кількість із 1000 одиниць.
Словник української мови у 20 томах
-
тисяча —
-і, ж. 1》 числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. || Кількість із 1000 одиниць. || Уживається в складеному числівнику. 2》 ім., перев. мн. Велика кількість, сила кого-, чого-небудь. || тільки мн., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тисяча —
в сто (в ти́сячу) раз (разі́в). Набагато, значно. Душу неначе обвіяло якимись райськими пахощами, в сто раз приємнішими й солодшими за троянди та фіалки (І. Нечуй-Левицький); Все святкувало, все стало прекраснішим в тисячу разів (Г. Хоткевич).
Фразеологічний словник української мови
-
тисяча —
БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.
Словник синонімів української мови
-
тисяча —
Ти́сяча, -чі, -чі, -чею; ти́сячі, ти́сяч, -чам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
тисяча —
ТИ́СЯЧА, і, ж. 1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107); // Кількість із 1000 одиниць.
Словник української мови в 11 томах
-
тисяча —
Тисяча, -чі ж. Тысяча. Прийшло їх тисячі в сльозах, прийшло здалека. Шевч. Було ж їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13.
Словник української мови Грінченка