тонко —
ТО́НКО. Присл. до тонки́й. Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (з народної пісні); Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне...
Словник української мови у 20 томах
тонко —
Де тонко — там рветься, де благе — там дереться. Біда швидше приходить до бідних.
Приповідки або українсько-народня філософія
тонко —
Присл. до тонкий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тонко —
то́нко пря́сти. Робити що-небудь не так, як слід, нерозумно, необдумано. — Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мови
тонко —
ТО́НКО. Присл. до тонки́й. Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (Укр.. лір. пісні, 1958, 516); Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне...
Словник української мови в 11 томах