тонко

то́нко пря́сти. Робити що-небудь не так, як слід, нерозумно, необдумано. — Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. тонко — то́нко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тонко — див. мало  Словник синонімів Вусика
3. тонко — ТО́НКО. Присл. до тонки́й. Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (з народної пісні); Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне...  Словник української мови у 20 томах
4. тонко — тонко: ◊ свиста́ти тонко бідувати (ст)||свистати тонко ◊ сра́ти тонко = свиста́ти тонко  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. тонко — Де тонко — там рветься, де благе — там дереться. Біда швидше приходить до бідних.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. тонко — Присл. до тонкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тонко — ТО́НКО. Присл. до тонки́й. Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (Укр.. лір. пісні, 1958, 516); Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне...  Словник української мови в 11 томах