трелювальник

трелюва́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. трелювальник — ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається трелюванням. 2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання.  Словник української мови у 20 томах
2. трелювальник — -а, ч. 1》 Робітник, що займається трелюванням. 2》 Машина, трактор за допомогою якого здійснюють трелювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. трелювальник — ТРЕЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається трелюванням. 2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання. Радомишльський машинобудівний завод імені Жовтневої революції освоїв випуск нового потужного трелювальника лісу...  Словник української мови в 11 томах