Значення в інших словниках
-
трикутник —
[триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
трикутник —
Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички.
Словник-довідник музичних термінів
-
трикутник —
ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. – А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко); Прямокутний трикутник; * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
трикутник —
(-а) ч.
Словник жарґонної лексики української мови
-
трикутник —
-а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
трикутник —
I креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. II ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою...
Універсальний словник-енциклопедія
-
трикутник —
I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ.
Словник синонімів української мови
-
трикутник —
Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
трикутник —
ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); Прямокутний трикутник; *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
трикутник —
Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех.
Словник української мови Грінченка