трудити —
(себе) натруджувати, перевтомлювати, переобтяжувати, (очі) стомлювати; З. П. завдавати клопоту <�труду>, обтяжувати, заклопочувати, турбувати.
Словник синонімів Караванського
трудити —
Це див. мозолити
Словник чужослів Павло Штепа
трудити —
ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. що. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (М. Коцюбинський); – Сідай, Катре ..
Словник української мови у 20 томах
трудити —
труджу, трудиш, недок., розм. 1》 перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. || Напружуючи, стомлювати (очі). || у сполуч. з займ. себе. Перевтомлюватися працею. 2》 перех., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трудити —
ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (Коцюб., II, 1955, 156); — Сідай, Катре..
Словник української мови в 11 томах
трудити —
Трудити, -джу, -диш гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92, 2) = муляти.
Словник української мови Грінченка