трудити

труди́ти

труджу, трудиш, недок., розм.

1》 перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати.

|| Напружуючи, стомлювати (очі).

|| у сполуч. з займ. себе. Перевтомлюватися працею.

2》 перех., рідко. Завдавати кому-небудь турботи, клопоту, примушуючи щось зробити, виконати тощо.

|| Втомлювати.

|| перен. Турбувати.

3》 перех. і неперех., діал. Викликати неприємні відчуття, спричиняти біль.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. трудити — труди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. трудити — (себе) натруджувати, перевтомлювати, переобтяжувати, (очі) стомлювати; З. П. завдавати клопоту <�труду>, обтяжувати, заклопочувати, турбувати.  Словник синонімів Караванського
3. трудити — Це див. мозолити  Словник чужослів Павло Штепа
4. трудити — ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. що. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (М. Коцюбинський); – Сідай, Катре ..  Словник української мови у 20 томах
5. трудити — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.  Словник синонімів української мови
6. трудити — Труди́ти, труджу́, тру́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. трудити — ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (Коцюб., II, 1955, 156); — Сідай, Катре..  Словник української мови в 11 томах
8. трудити — Трудити, -джу, -диш гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92, 2) = муляти.  Словник української мови Грінченка