тручати —
Труча́ти: — зіштовхувати (з дороги) [XI] — штовхати [4;22;51;52] — штовхати, відкидати з дороги [3] — штовхати, поштовхувати [XII]
Словник з творів Івана Франка
тручати —
ТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТРУ́ТИТИ, тру́чу, тру́тиш, док., кого, що, діал. Штовхати; спихати. Вітер і не дунув, лише перелітаючі птахи тручали з дерев білі пушисті хусточки (Н.
Словник української мови у 20 томах
тручати —
-аю, -аєш, недок., трутити, тручу, трутиш, док., перех., діал. Штовхати; спихати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тручати —
ТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТРУ́ТИТИ, тру́чу, тру́тиш, док., перех., діал. Штовхати; спихати. Вітер і не дунув, лише перелітаючі птахи тручали з дерев білі пушисті хусточки (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
тручати —
Труча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. тру́тити, -чу, -тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Камен. у. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Ном. № 6189. Трутив, як дурного з мосту. Ном. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила. Гол. І. 90.
Словник української мови Грінченка