трібувати —
ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., що, з інфін., діал. 1. Зазнавати, переживати. – Що ж робити, братчики! – промовив Вовк. – Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (І. Франко). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.).
Словник української мови у 20 томах
трібувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і з інфін., діал. 1》 Зазнавати, переживати. 2》 Пробувати (у 1, 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
трібувати —
ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і з інфін.., діал. 1. Зазнавати, переживати. — Що ж робити, братчики! — промовив Вовк. — Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (Фр., IV, 1950, 90). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.).
Словник української мови в 11 томах
трібувати —
Трібува́ти, -бу́ю, -єш гл. = требувати. Вх. Лем. 475.
Словник української мови Грінченка