трісь

трісь

присудкове слово

незмінювана словникова одиниця

розм.

Значення в інших словниках

1. трісь — див. бух  Словник синонімів Вусика
2. трісь — ТРІСЬ, ТРІСЬ-ТРІСЬ, пред., розм. Уживається за знач. трі́снути (див. трі́скати 1–4). Доля тихо засміялась... Торба трісь – і розірвалась... (Л. Глібов); Коромисло трісь, та й переломилось по половині (І.  Словник української мови у 20 томах
3. трісь — ТРІСЬ, ТРІСЬ-ТРІ́СЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трі́снути ( див. трі́скати 1-4). Доля тихо засміялась… Торба трісь — і розірвалась… (Гл., Вибр., 1951, 120); Коромисло трісь, та й переломилось по половині (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. трісь — Трісь меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись. Ном. № 14218.  Словник української мови Грінченка