трісь

ТРІСЬ, ТРІСЬ-ТРІ́СЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трі́снути ( див. трі́скати 1-4).

Доля тихо засміялась… Торба трісь — і розірвалась… (Гл., Вибр., 1951, 120);

Коромисло трісь, та й переломилось по половині (Н.-Лев., III, 1956, 254);

Ото він [вовк] вліз зовсім у саночки, та тільки сів, а санки — трісь-трісь-трісь! Так і розсипались (Укр. казки, 1951, 29);

Зиркнула блискавка, загуркотав грім… гряк! Трісь!.. (Мирний, І, 1949, 239);

— Сьогодні тільки лягла, коли воно — трісь, трісь у саду, — по сухих гілках іде (Гр., II, 1963, 355);

— Через півгодини, чую, щось потихеньку — трісь, трісь. Я тоді й шепчу командирові полка на вухо: зараз, кажу, стіна завалиться, бо вже тріщить (Тют., Вир, 1964, 261);

Раптом каштан зірвався з дерева і трісь по голові Гаврила (Коц., Як вони.., 1948, 67);

— У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Тют., Вир, 1964, 216).

Значення в інших словниках

1. трісь — трісь присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. трісь — див. бух  Словник синонімів Вусика
3. трісь — ТРІСЬ, ТРІСЬ-ТРІСЬ, пред., розм. Уживається за знач. трі́снути (див. трі́скати 1–4). Доля тихо засміялась... Торба трісь – і розірвалась... (Л. Глібов); Коромисло трісь, та й переломилось по половині (І.  Словник української мови у 20 томах
4. трісь — Трісь меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись. Ном. № 14218.  Словник української мови Грінченка