туго —
ТУ́ГО. 1. Присл. до туги́й. Мотузки були напнуті туго, немов струни (Ю. Смолич); Хвилю стояв він такий напнений, мов туго натягнений лук; відтак ревнув крисаню кріпко на голову, шепотом швидко щось проговорив до Марусі і в два скоки щез між смереками (Г.
Словник української мови у 20 томах
туго —
1》 Присл. до тугий. 2》 у знач. присудк. сл. Важко (про труднощі в чомусь, нестатки і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
туго —
ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).
Словник синонімів української мови
туго —
ТУ́ГО. 1. Присл. до туги́й. Мотузки були напнуті туго, немов струни (Смолич, II, 1958, 42); Хвилю стояв він такий напнений, мов туго натягнений лук; відтак ревнув крисаню кріпко на голову...
Словник української мови в 11 томах