туркеня —
ТУРКЕ́НЯ див. ту́рки.
Словник української мови в 11 томах
туркеня —
Туркеня, туркиня, -ні ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. ум. туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Словник української мови Грінченка