тяжити

тяжи́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. тяжити — (вагою) обтяжувати; (- думки) гнітити, мучити; (над ким) ТЯЖІТИ.  Словник синонімів Караванського
2. тяжити — ТЯЖИ́ТИ, жи́ть, недок. 1. Обтяжувати своєю вагою. Сніг тяжить, ялин зелене віття вділ тручає (Уляна Кравченко); Ноги ниють млісно і тремтять у колінах. Дитина тяжить на руках (С. Тудор); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. тяжити — -жить, недок. 1》 Обтяжувати своєю вагою. 2》 перен. Бути тягарем (у 3 знач.); викликати тяжкі почуття; гнітити, мучити. 3》 перен. Панувати над ким-, чим-небудь, впливати на когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тяжити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. тяжити — Тяжи́ти, тяжу́, -жи́ш, -жа́ть кого (обтяжати)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тяжити — ТЯЖИ́ТИ, жи́ть, недок. 1. Обтяжувати своєю вагою. Сніг тяжить, ялин зелене віття вділ тручає (У. Кравч., Вибр., 1958, 74); Ноги ниють млісно і тремтять у колінах. Дитина тяжить на руках (Тудор, Народження, 1941, 238); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
7. тяжити — Тяжи́ти, -жу, -жи́ш гл. Обременять, отягощать. Шейк.  Словник української мови Грінченка