увіряти — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

увіряти — Запевнювати, запевняти, позапевнювати, упевнювати, упевнити, повпевнювати Словник чужослів Павло Штепа
увіряти — УВІРЯ́ТИ¹ (ВВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВІ́РИТИ (ВВІ́РИТИ), рю, риш, док., діал. Вірити. Не увіриш, поки сам не зміриш (Номис); – І ви зараз увірили, що я маю з ним якісь ближчі зносини! (І. Франко). УВІРЯ́ТИ² див. ввіря́ти¹. Словник української мови у 20 томах
увіряти — Засвідчувати Словник застарілих та маловживаних слів
увіряти — I (ввіряти), -яю, -яєш, недок., увірити (ввірити), -рю, -риш, док., діал. Вірити. II див. ввіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
увіряти — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
увіряти — УВІРЯ́ТИ¹ (ВВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВІ́РИТИ (ВВІ́РИТИ), рю, риш, док., діал. Вірити. Не увіриш, поки сам не зміриш (Номис, 1864, № 6831); — І ви зараз увірили, що я маю з ним якісь ближчі зносини! (Фр., II, 1950, 333). УВІРЯ́ТИ³ див. ввіря́ти. Словник української мови в 11 томах