увіряти
УВІРЯ́ТИ¹ (ВВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВІ́РИТИ (ВВІ́РИТИ), рю, риш, док., діал. Вірити.
Не увіриш, поки сам не зміриш (Номис, 1864, № 6831);
— І ви зараз увірили, що я маю з ним якісь ближчі зносини! (Фр., II, 1950, 333).
УВІРЯ́ТИ³ див. ввіря́ти.
Словник української мови (СУМ-11)