уговорювати —
УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ), юю, юєш і рідше УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок. УГОВОРИ́ТИ (ВГОВОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., кого, розм. 1. Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. А мати – як мати!...
Словник української мови у 20 томах
уговорювати —
(вговорювати), -юю, -юєш і рідше уговоряти (вговоряти), -яю, -яєш, недок., уговорити (вговорити), -орю, -ориш, док., перех., розм. 1》 Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. 2》 Заспокоювати, утішати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уговорювати —
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.
Словник синонімів української мови
уговорювати —
УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ), юю, юєш і рідше УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УГОВОРИ́ТИ (ВГОВОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., перех., розм. 1. Переконувати, схиляючи до чого-небудь; умовляти. А мати — як мати!...
Словник української мови в 11 томах
уговорювати —
Уговорювати, -рюю, -єш гл. = уговоряти. Старець вговорює панича: гріх тобі, каже, синку, знущатись над старими людьми. Стор. І. 17.
Словник української мови Грінченка