Орфографічний словник української мови

угризати

угриза́ти

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. угризати — УГРИЗА́ТИ (ВГРИЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРИ́ЗТИ (ВГРИ́ЗТИ), зу́, зе́ш, док., кого, що. 1. Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. Узяв Тюрін [ковбасу], понюхав: – А-а-а... Красота! Ще й з часничком!..  Словник української мови у 20 томах
  2. угризати — (вгризати), -аю, -аєш, недок., угризти (вгризти), -зу, -зеш, док., перех. 1》 Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. 2》 перев. із запереч., перен., розм. Бути неспроможним обробити якусь тверду поверхню відповідним знаряддям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. угризати — УГРИЗА́ТИ (ВГРИЗА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРИ́ЗТИ (ВГРИ́ЗТИ), зу́, зе́ш, док., перех. 1. Гризучи, відкушувати, їсти; бути спроможним гризти що-небудь взагалі. Узяв Тюрін [ковбасу], понюхав: — А-а-а… Красота! Ще й з часничком!..  Словник української мови в 11 томах