ударник

уда́рник 1

іменник чоловічого роду

деталь механізму

уда́рник 2

іменник чоловічого роду, істота

музикант, що грає на ударних інструментах; передовик виробництва — іст.

Значення в інших словниках

1. ударник — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
2. ударник — (людина) беркун, беручко, водій, див. енергійний, ініціятор, лідер  Словник чужослів Павло Штепа
3. ударник — 1. Деталь музичного інструменту, призначена для видобування звуку (напр., серце в дзвоні). 2. Виконавець на ударних інструментах.  Словник-довідник музичних термінів
4. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах
5. ударник — -а, ч. 1》 Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. 2》 Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47).  Словник української мови в 11 томах