1. Орфографічний словник української мови

ударник

уда́рник 1

іменник чоловічого роду

деталь механізму

уда́рник 2

іменник чоловічого роду, істота

музикант, що грає на ударних інструментах; передовик виробництва — іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  2. ударник — (людина) беркун, беручко, водій, див. енергійний, ініціятор, лідер Словник чужослів Павло Штепа
  3. ударник — 1. Деталь музичного інструменту, призначена для видобування звуку (напр., серце в дзвоні). 2. Виконавець на ударних інструментах. Словник-довідник музичних термінів
  4. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
  5. ударник — -а, ч. 1》 Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. 2》 Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47). Словник української мови в 11 томах