1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ударник

уда́рник

-а, ч.

1》 Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу.

2》 Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою.

3》 розм. В оркестрі – виконавець партій на ударних інструментах.

4》 У музичних інструментах – деталь для видобування звука (напр. язик у дзвоні).

5》 Передовик; робітник з високими показниками в праці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударник — уда́рник 1 іменник чоловічого роду деталь механізму уда́рник 2 іменник чоловічого роду, істота музикант, що грає на ударних інструментах; передовик виробництва — іст. Орфографічний словник української мови
  2. ударник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  3. ударник — (людина) беркун, беручко, водій, див. енергійний, ініціятор, лідер Словник чужослів Павло Штепа
  4. ударник — 1. Деталь музичного інструменту, призначена для видобування звуку (напр., серце в дзвоні). 2. Виконавець на ударних інструментах. Словник-довідник музичних термінів
  5. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
  6. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47). Словник української мови в 11 томах