ударник

Значення в інших словниках

1. ударник — уда́рник 1 іменник чоловічого роду деталь механізму уда́рник 2 іменник чоловічого роду, істота музикант, що грає на ударних інструментах; передовик виробництва — іст. Орфографічний словник української мови
2. ударник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
3. ударник — 1. Деталь музичного інструменту, призначена для видобування звуку (напр., серце в дзвоні). 2. Виконавець на ударних інструментах. Словник-довідник музичних термінів
4. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
5. ударник — -а, ч. 1》 Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. 2》 Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ударник — УДА́РНИК¹, а, ч. 1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу. Павло націлився й вистрілив. Цокнув ударник (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 47). Словник української мови в 11 томах