узивати —
УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЗВА́ТИ, узву́, узве́ш, док., розм. 1. кого, що. Іменувати кого-, що-небудь; називати, звати. – А не будеш же мене більш узивати Барабашем? – питає Черевань (П. Куліш); – Як же тебе узивать, рибонько?...
Словник української мови у 20 томах
узивати —
(взивати), -аю, -аєш, недок., узвати, узву, узвеш, док., розм. 1》 перех. Іменувати кого-, що-небудь; називати, звати. 2》 перех. Характеризуючи певними словами, виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь, давати свою оцінку комусь, чомусь. 3》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узивати —
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою...
Словник синонімів української мови
узивати —
Узива́ти, -ва́ю, -ва́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
узивати —
УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЗВА́ТИ, узву́, узве́ш, док., розм. 1. перех. Іменувати кого-, що-небудь; називати, звати. — Як же тебе узивать, рибонько? (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
узивати —
Узива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. узвати, узву, узвеш, гл. 1) Обзывать, обозвать. Полежієм, домонтарем, гречкосієм узивати. Мет. 415. 2) Преим. несов. в. призывать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. 3) Звать, зазывать, зазвать. Узивають її в хату, питаю: чи підеш, чи ні? Грин. ІІІ. 424.
Словник української мови Грінченка