укінці —
<�ВКІНЦІ >пр., врешті, нарешті; наостанці, наостанку, під кінець, на завершення, обр. під завісу.
Словник синонімів Караванського
укінці —
УКІНЦІ́ див. вкінці́.
Словник української мови у 20 томах
укінці —
НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив.
Словник синонімів української мови
укінці —
Укінці́, присл.; у кінці́, імен.; див. вкінці́, в кінці́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)