умогоричити

умогори́чити

дієслово доконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. умогоричити — УМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш; наказ. сп. умогори́ч; док., кого, розм. Задобрити кого-небудь могоричем. Умогоричити сусіда.  Словник української мови у 20 томах
2. умогоричити — -чу, -чиш; наказ. сп. умогорич; док., перех. Задобрити кого-небудь могоричем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умогоричити — УМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш; наказ. сп. умогори́ч; док., перех. Задобрити кого-небудь могоричем.  Словник української мови в 11 томах