упиняти —
УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПИНИ́ТИ (ВПИНИ́ТИ), упиню́, упи́ниш, док., розм. 1. кого. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до ..
Словник української мови у 20 томах
упиняти —
(впиняти), -яю, -яєш, недок., упинити (впинити), упиню, упиниш, док., перех., розм. 1》 Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. 2》 Стримувати, зупиняти (сльози).
Великий тлумачний словник сучасної мови
упиняти —
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. — не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ (ВГАМО́ВУВАТИ), ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ (ВТАМО́ВУВАТИ) рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ...
Словник синонімів української мови
упиняти —
УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПИНИ́ТИ (ВПИНИ́ТИ), упиню́, упи́ниш, док., перех., розм. 1. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до..
Словник української мови в 11 томах
упиняти —
Упиняти, -няю, -єш сов. в. упинити, -ню, -ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить. К. Псал. 90.
Словник української мови Грінченка