упирати

упира́ти 1

дієслово недоконаного виду

щільно притискати, створюючи опору

упира́ти 2

дієслово недоконаного виду

втискати, вкидати що-небудь кудись

Значення в інших словниках

1. упирати — УПИРА́ТИ¹ (ВПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕ́РТИ (ВПЕ́РТИ), упру́, упре́ш і увіпру́, увіпре́ш, док., що. 1. Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. Решта [людей] закладала камінням ворота, прикотила колоду ..  Словник української мови у 20 томах
2. упирати — I (впирати), -аю, -аєш, недок., уперти (вперти), упру, упреш і увіпру, увіпреш, док., перех. 1》 Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. || Щільно притискати що-небудь до чогось, маючи його за опору. 2》 діал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. упирати — ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. упирати — УПИРА́ТИ¹ (ВПИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕ́РТИ (ВПЕ́РТИ), упру́, упре́ш і увіпру́, увіпре́ш, док., перех. 1. Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. Решта [людей] закладала камінням ворота, прикотила колоду..  Словник української мови в 11 томах