уривцем

уривце́м

прислівник

незмінювана словникова одиниця

розм.

Значення в інших словниках

1. уривцем — <�ВРИВЦЕМ > пр., уривками, припадками, час від часу, уривково, прихапцем, прихапки, коли-не-коли, вряди-годи, д. час до часу.  Словник синонімів Караванського
2. уривцем — УРИВЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що ури́вками. Зараз крутилки хлопці майструють. Кипить робота, хоч і уривцем працюють. Бо весна: грядки, сад, навчання (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. уривцем — присл., розм. Те саме, що уривками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уривцем — УРИ́ВКАМИ присл., ЧАС ВІД ЧА́СУ, ВІД ЧА́СУ ДО ЧА́СУ, НЕРЕГУЛЯ́РНО, НЕСИСТЕМАТИ́ЧНО, ПРИХАПКОМ розм., ПРИХАПЦІ розм., ПРИ́ХАПЦЕМ розм., УРИ́ВЦЕМ розм., ПРИ́СКАКОМ діал.  Словник синонімів української мови
5. уривцем — Уривце́м, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уривцем — УРИВЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що ури́вками. Зараз крутилки хлопці майструють. Кипить робота, хоч і уривцем працюють. Бо весна: грядки, сад, навчання (Головко, І, 1957, 191).  Словник української мови в 11 томах
7. уривцем — Уривцем нар. Урывками. Левч. 170.  Словник української мови Грінченка