урчання

урча́ння

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. урчання — [урчан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
2. урчання — УРЧА́ННЯ див. вурча́ння.  Словник української мови у 20 томах
3. урчання — -я, с. Дія за знач. урчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. урчання — УРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. урча́ти і звуки, утворювані цією дією. Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб., II, 1955, 168).  Словник української мови в 11 томах