урчання
УРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. урча́ти і звуки, утворювані цією дією.
Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб., II, 1955, 168).
Словник української мови (СУМ-11)УРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. урча́ти і звуки, утворювані цією дією.
Шум немов наближався. Було в ньому щось подібне до далекої зливи, до глухого урчання звірів (Коцюб., II, 1955, 168).
Словник української мови (СУМ-11)